Проаналізовано необхідність впровадження етичних кодексів

Одним із важливих заходів запобігання проявам корупції на державній службі є формування професійної етики, фіксація основних стандартів етичної поведінки, які очікуються від цих фахівців.

Центром проведено аналіз потреб розроблення та впровадження галузевих кодексів (правил) поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Аналіз проведено на виконання Рекомендації XXII Оціночного звіту GRECO за результатами Спільних 1-го і 2-го раундів оцінювання України (GRECO Eval I/II Rep (2006) 2E), підпункту 4 пункту 2 розділу ІІІ завдань і заходів з виконання Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 року № 1240 (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 325, від 15 січня 2014 року № 19), пункту 55 блоку 3 Національного плану заходів з виконання другої фази Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 805-р, пункту 3 Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014-2017 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 847-р, та з метою забезпечення належного впровадження Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (Із змінами, внесеними згідно із Законом від 28 грудня 2014 року № 77-VIII).

Метою аналізу стала підготовка пропозицій щодо удосконалення чинних нормативно-правових актів, процедур і практик управління етичною поведінкою на державній службі.

В ході дослідження було отримано інформацію від 85 міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, обласних та Київської міської державних адміністрацій щодо необхідності внесення змін до Загальних правил поведінки державних службовців та/або розроблення галузевих кодексів (правил) поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Більшість органів виконавчої влади (86%)  висловились щодо недоцільності розроблення та впровадження галузевих кодексів (правил) поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Водночас численні дослідження українських та міжнародних організацій стану корупції в Україні підтверджують протилежне.

Окрім того, ефективність таких заходів підтверджує міжнародний досвід. Наприклад, у Великобританії Комітет зі стандартів публічної сфери, відомий як Комітет Нолана, оприлюднив «Сім принципів публічної сфери», які були включені у кодекси поведінки різними державними органами, установами та організаціями. Нова Зеландія прийняла в 1998 році Загальнонаціональний кодекс поведінки, що підкреслює зобов’язання, які, як правило, очікуються від державних службовців в їх професійному житті. Кожному державному органу було рекомендовано розробити галузеві правила поведінки відповідно до норм, встановлених у Загальнонаціональному кодексі.

Головною перевагою такої моделі побудови кодексів поведінки є те, що подібна модель дозволяє врахувати специфіку різних органів і при цьому зберегти єдність цінностей і етичних стандартів державної служби.

Проте їй властива низка істотних недоліків:

- державний орган, що не бажає з будь-яких причин проводити етичні реформи, може розробити свідомо неефективний кодекс поведінки, який буде неможливо застосувати на практиці;

- через протидію окремих посадовців або нестачу ресурсів (наприклад, кваліфікованих фахівців у сфері адміністративної етики) на створення кодексів поведінки окремих міністерств може знадобитися багато часу.

Аналіз засвідчив потребу посилення уваги саме до заходів щодо запобігання проявам корупції, як і в більшості країн Європи, зокрема врахування впливу етико-психологічних аспектів на сумлінність державних службовців. Чіткі та зрозумілі етичні норми і принципи,  якими державні службовці мають послуговуватися в повсякденній роботі,  письмове закріплення меж допустимої поведінки дасть змогу досягнути єдиного розуміння зазначених принципів і норм як у відповідному державному органі, так і  на  всіх  рівнях державного управління, а також і більш широких колах суспільства.

Актуально? Розкажіть друзям!

Підписатися на новини