Основні принципи службового етикету та професійно-етичні кодекси в системі виконавчої влади

Протягом останніх десятиліть усе більше професійна етика сприймається як суспільна необхідність, породжена специфікою професійної діяльності державних службовців та соціальним контекстом, у якому вона функціонує. Естетичною формою вияву моральності професійної етики є етикет, який виступає своєрідною єдністю культури моральної свідомості і поведінки.
На державній службі присутня певна система норм та атрибутів ділового етикету, що притаманна конкретній установі, підприємству і повинна відповідати їх цілям діяльності. До них входять:

  • стилі та стандарти спілкування, мистецтво ведення розмов;
  • форми поведінки, привітання, знайомства;
  • ведення справ з суб’єктами зовнішнього оточення;
  • заходи щодо формування іміджу організації;
  • стандарти оформлення ділових паперів та ділового листування в установах;
  • вимоги до зовнішнього вигляду державного службовця;
  • використання візитних карток в діловій практиці;
  • манери поведінки ділової людини, жести, міміка [2, с. 124].

Службовий етикет на державній службі – це загальноприйняті (або декларативно встановлені) правила соціальної поведінки у професійному спілкуванні в конкретній організації чи установі.
Окрім норм та атрибутів службового етикету, необхідно також виділити основні принципи професійної етики державного службовця:
пріоритет інтересів державної служби;

  • уникнення конфлікту інтересів;
  • неупередженість;
  • політична нейтральність;
  • прозорість у службовій діяльності державних службовців;
  • забезпечення конфіденційності;
  • уникнення отримання неправомірної вигоди у зв’язку із здійсненням службової діяльності [3, с. 34].

Дотримання цих принципів дасть можливість забезпечити пріоритет публічних інтересів над приватними, а також створити захист для самих державних службовців від незаконного звільнення зі служби через зміни у розстановці сил у вищих органах влади. Принципи професійної етики державної служби сприяють заповненню прогалин у правовому регулюванні службової діяльності, зокрема, у тих випадках, коли необхідно ухвалити рішення у межах «адміністративного розсуду». Необхідно також відмітити, що принципи професійної етики публічної служби мають вплив на формування у публічного службовця ідеології пріоритету публічного інтересу над приватним.
Серцевину професійної етики становлять етичні кодекси, в яких виявляються особливості етичної поведінки в конкретній професії, змальовується образ належної поведінки професіоналів, виголошуються вимоги, що висуває до особистості працівника його професійне середовище та суспільство в цілому.
Етичні кодекси вважаються важливим засобом боротьби з корупцією та закритістю державного управління. Необхідність у кодифікуванні основних етичних вимог до представників виконавчої влади обумовлені певними потребами: в зміцненні довіри громадян, в забезпеченні ефективності державного управління, в удосконаленні відносин на державній службі, в уніфікації вимог до державних службовців.
Якщо коротко визначити мету етичних кодексів державних службовців, то вона має три основні аспекти, а саме:

  • опис етичного клімату, який панує на державній службі;
  • фіксація стандартів етичної поведінки, які очікуються від державних службовців;
  • повідомлення суспільству, чого очікувати під час спілкування від поведінки та ставлення державних службовців до громадян [4, с. 8].

Нині професійні кодекси виконують різні функції та існують в різних форматах:
демонструють, що певна група є професією;

  • проголошують набір ідеалів, до яких мають прагнути професіонали;
  • мають дисциплінарний характер, оскільки визначають мінімум умов, яких необхідно дотримуватися представнику певної професії;
  • формулюють етикет професії.

Кодекси поведінки представляють собою чіткий і стислий виклад головних принципів поведінки, дотримання яких організація очікує від своїх членів та цінностей, які вона поділяє.
Найвагомішими питаннями державної служби, які потребують етичної кодифікації є проблеми:

  • конфлікту інтересів;
  • службових привілеїв, послуг та дарунків;
  • участі в об’єднаннях та політичної або іншої неупередженості;
  • поводження з конфіденційною, службовою інформацією;
  • використання державних ресурсів;
  • працевлаштування після припинення державної служби;
  • норми поведінки на робочому місці у спілкуванні з громадянами;
  • права співробітників тощо.

Етичні кодекси спрямовані впливати на усвідомлення та дотримання норм професійної етики, на формування етичної культури представників влади за наявності певних умов. До них належать:

  • розробка та прийняття кодексу, широкомасштабне його визначення, широке оприлюднення та доступність, демонстрація можливого використання його в щоденній практиці;
  • набуття професіоналами навичок спілкування, виходу з конфліктних ситуацій і реалізації етичних вимог;
  • пропагування позитивних зразків службового поводження;
  • встановлення внутрішніх процедур контролю за дотриманням професійно-етичних вимог;
  • заохочення співробітників за етичну поведінку, застосування санкцій проти порушників кодексу [4, с. 11].

Підсумовуючи, необхідно зазначити основні принципи управління питаннями етичної поведінки на державній службі:
етичні стандарти для державної служби мають бути зрозумілими;

  • етичні стандарти мають відтворюватися у правовій базі;
  • етичні настанови мають бути доступними для державних службовців;
  • державні службовці повинні знати свої права та обов’язки при виявленні порушень;
  • зміцненню етичності поведінки державних службовців має сприяти взяття на себе політичних зобов’язань щодо дотримання етичних стандартів;
  • процес прийняття рішень повинен бути прозорим і відкритим для громадськості;
  • повинні бути створені чіткі принципи взаємодії між державним та приватним секторами;
  • керівники мають на власному прикладі демонструвати етичну поведінку й сприяти її поширенню;

сприяти етичній поведінці повинні політика, практика і процедури управління;
етичній поведінці повинні сприяти умови роботи на посадах державної служби, а також управління людськими ресурсами;
у державній службі повинні існувати необхідні механізми забезпечення відповідальності; мають існувати необхідні санкції і процедури з метою протидії порушенням [1, с. 96-98].

Список використаних джерел:

  1. Етика державної служби: запобігання конфлікту інтересів та вимоги до законодавства / Мануєль Віллорія, Стеффан Синнестрьом, Янош Берток. – К.: Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, 2010. – 104 с.
  2. Кушнірюк В.М. Організація діяльності державного службовця: конспект лекцій / В.М. Кушнірюк. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2012. – 544с.
  3. Професійна етика публічної служби та запобігання конфлікту інтересів: навчальний посібник. – Київ, — 2010. — 67 с.
  4. Толкованов В.В., Щербак Н.В., Василевська Т.В., Удовиченко В.П. Впровадження стандартів публічної етики на місцевому і регіональному рівнях: українська практика та європейський досвід / За ред. В.В. Толкованова, Н.В. Щербак. – Київ: Центр досліджень питань місцевого і регіонального розвитку та сприяння адміністративній реформі, 2008. – 212 с. 

Актуально? Розкажіть друзям!

Підписатися на новини