Стратегії управління персоналом мають будуватися на принципах рівності, партнерства, паритетності, відкритості, гармонійності, прозорості і мати чітко виражений системний характер. Важливим у цьому контексті є загалом рівень корпоративної культури установи. Саме вона встановлює ціннісні орієнтири та впливає, зокрема, на визначення ґендерних ролей у колективі.

Отже, держава забезпечує контроль за дотриманням законодавства щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та протидії дискримінації у трудових відносинах, передбачає рівні права та можливості громадян у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці. Україна ратифікувала відповідні Конвенції МОП. Конституція України (ст. 24 та 43) встановлює, що не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками статі, а рівність прав жінки і чоловіка забезпечується наданням жінкам рівних із чоловіками можливостей у праці та винагороді за неї, створенням державою умов для повного здійснення громадянами права на працю та гарантуванням нею рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» роботодавець зобов’язаний: 

• створювати умови, які дозволяли б жінкам і чоловікам працювати на рівній основі; 
• забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками; 
• здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці; 
• вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров’я умов роботи, а також щодо унеможливлення та захисту від випадків сексуальних домагань, інших проявів насильства за ознакою статі.

Для унормування та оптимізації трудових відносин укладено Генеральну угоду про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2019-2021 роки.

Основою для заходів у сфері протидії дискримінації та сексизму на робочому місці є Методичні рекомендації щодо включення до колективних договорів та угод положень, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків у трудових відносинах (прийнято Наказом Міністерства соціальної політики № 56  від 29.01.2020 р.). 

Документ передбачає забезпечення єдиного методологічного підходу до включення до колективних договорів та угод положень щодо створення умов праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі, забезпечували б їх фактичну рівність на робочому місці, усували дискримінацію за ознакою статі. У Методичних рекомендаціях описано типові приклади прояву дискримінації за ознакою статі та дискримінації за кількома ознаками (стать, вік, сімейний стан, наявність інвалідності тощо). Разом з тим чітко визначається поняття «сексизм».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» доречним буде до стратегії управління персоналом інтегрувати ґендерно чутливі ініціативи, такі як: 

• визначення уповноваженої особи (координатор) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі (на рівні одного із заступників міністра, заступника керівника іншого органу виконавчої влади);
• призначення радників з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі;
• утворення консультативно-дорадчих органів з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі; 
• комплектування персоналу і просування працівників по роботі з дотриманням принципу надання переваги особі тієї статі, щодо якої існує дисбаланс;
• усунення нерівності в оплаті праці жінок і чоловіків на базі загального соціального нормативу оплати праці в бюджетній та інших сферах, а також на основі професійної підготовки (перепідготовки) кадрів; 
• дотримання принципу ґендерного паритету у представництві, щоб забезпечити фактичну рівність жінок та чоловіків та присутність жінок на рівнях прийняття рішень;
• застосування принципу рівної винагороди за працю рівної цінності , ухвалення відповідних систем оцінки роботи;
• проведення щорічного ґендерного аудиту установи;
• забезпечення умов праці відповідно до потреб жінок і чоловіків (вбиральні, душові, дитячі кімнати тощо);
• передбачення гнучких графіків робочого часу та можливість дистанційної роботи, що впливає на поєднання професійної діяльності із сімейними обов’язками;
• проведення роботи у сфері протидії сексизму, різним формам переслідування, в тому числі сексуальним домаганням, цькуванню чи іншим формам агресивної поведінки на робочому місці;
• щорічне звітування з питань протидії дискримінації за ознакою статі на загальних зборах трудового колективу та інші.

У контексті цього у 2020 році НАДС розроблено загальну короткострокову програму підвищення кваліфікації «Ґендерний підхід в управлінні людськими ресурсами на державній службі» (наказ НАДС від 25 листопада 2020 № 219-20) прикріплено файл із програмою ЗКППК_2 для державних службовців центральних органів виконавчої влади та представників закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку магістрів у галузі «Публічне управління та адміністрування». Протягом 2020-2021 років навчання за вищевказаною програмою пройшли 425 державних службовців.

Також у 2021 році спільно з Представництвом ООН Жінки в Україні розроблено загальну короткострокову програму підвищення кваліфікації  «Запобігання та протидія сексуальним домаганням на робочому місці» (наказ НАДС від 03 грудня 2021 року №185-21) та запущено навчальний онлайн-курс «Запобігання та протидія сексуальним домаганням на робочому місці» для державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. Курс розміщено на освітній онлайн-платформі Української школи урядування.

Разом з тим у 2021 році НАДС за сприяння Навчально-наукового центру прикладної соціології «Соціоплюс» Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» проведено дослідження «Формування позитивного іміджу жінки-керівника на державній службі».

Мета: аналіз сучасного стану ставлення різних соціальних груп до збалансованого представництва жінок і чоловіків на керівних посадах державної служби, а також виявлення ґендерних стереотипів та уявлень про ґендерну дискримінацію.

Учасниками соціологічного опитування у рамках дослідження стали понад 24 тисячі респондентів із усієї України. 

За результатами дослідження підготовлено аналітичний звіт, який доступний за посиланням http://www.center.gov.ua/biblioteka