7 лютого — річниця підписання Маастрихтського договору
Цьогоріч ми відзначаємо 34 роки з дня підписання Маастріхтського договору — угоди, яка заклала фундамент сучасного Європейського Союзу. А вже в грудні 2026 року виповниться 35 років з часу Маастріхтського саміту (9–10 грудня 1991 року), який став ключовою передумовою договору. Тоді лідери 12 європейських держав узгодили підсумки міжурядових конференцій і заклали принципи чотирьох свобод внутрішнього ринку: вільного руху товарів, послуг, капіталів і людей.
Це чудовий привід пригадати, як народжувався сучасний ЄС і готуватися до майбутнього ювілею!
Це чудовий привід пригадати, як народжувався сучасний ЄС і готуватися до майбутнього ювілею!
Передумовою документа став саміт у Маастріхті (9–10 грудня 1991 року), під час якого лідери 12 європейських держав розглянули підсумкові рекомендації двох міжурядових конференцій щодо формування чотирьох свобод внутрішнього ринку: вільного руху товарів, послуг, капіталів і осіб.
7 лютого 1992 року Маастрихтський договір було підписано, а 1 листопада 1993 року — після ратифікації всіма державами-членами — він набув чинності. Документ офіційно запровадив назву «Європейський Союз» та визначив його ключові цілі: створення простору без внутрішніх кордонів, формування економічного і монетарного союзу та запровадження спільної валюти, введення європейського громадянства, розвиток спільної зовнішньої політики та безпеки, а також співпраці у сфері правосуддя і внутрішніх справ.
Маастрихтський договір розширив застосування голосування кваліфікованою більшістю, посилив роль Європейського парламенту та запровадив інститут Європейського омбудсмена для захисту прав громадян. Водночас рішення у сфері зовнішньої політики залишилися такими, що приймаються одностайно. Договір став фундаментом подальших реформ ЄС, зокрема для Амстердамського (1997 р.), Ніццького (2000 р.) договорів та подальших інституційних змін.
Саме положення Маастрихтського договору визначили принципи, на яких ґрунтується сучасна європейська інтеграція, включно з вимогами щодо адаптації національного законодавства країнами, які прагнуть приєднатися до ЄС.
