Результати дослідження показали, що:
- фіскальна стабілізація триває, але рівні боргу залишаються високими, а державні інвестиції зменшилися:
- середній фіскальний дефіцит досягнув -2,8% ВВП у країнах ОЕСР у 2015 році, з -8,4% у 2009 році, оскільки країни після фінансової кризи стабілізують державні фінанси;
- структурний баланс поліпшився з -6,3% потенційного ВВП у 2009 році до -2,4% у 2015 році у країнах ОЕСР, що означає повернення до довгострокових тенденцій;
- середній сумарний державний борг у 2015 році досяг 112% ВВП у країнах ОЕСР, серед яких одинадцять країн, де рівень заборгованості дорівнює або перевищує ВВП;
- державні витрати в середньому склали 40,9% ВВП в країнах ОЕСР в 2015 році, в порівнянні з 38,8% в 2007 році, до кризи. Кількість робочих місць в державних органах, як доля від загальної зайнятості, практично не змінилася і склала 18,1% в 2015 році у порівнянні з 17,9% в 2007 році, хоча деякі країни повідомили про скорочення посад;
- тоді як старіюче населення і високий рівень безробіття привели до зростання соціальних витрат на 41% від загальних витрат в 2015 році у порівнянні з 37% в 2007 році, уряди використовували скорочення витрат і кращу ефективність для скорочення поточних витрат з 39% до 37%. Між тим, незважаючи на низькі процентні ставки, державні інвестиції знизилися з піку 9,3% в 2009 році від витрат до 7,7% в 2015 році;
- державні витрати, як доля ВВП, є найвищими у Франції (56,5% в 2016 році), за нею йдуть Фінляндія (56,1%) і Данія (53,6%). Витрати були найнижчими в 2015 році в Мексиці (24,5%), Ірландії (29,5%) і Південній Кореї (32,4%);
- державні інвестиції становили в середньому 3,2% ВВП у 2015 році, починаючи з 6,7% Угорщини до 1,5% в Ізраїлі. Це показує зменшення з середнього показника в 4,1% у 2009 році, коли були запроваджені бюджетні асигнування. П’яте видання дворічного порівняння показників ефективності державного сектору ОЕСР у великих економіках вважає, що найбільша доля державних інвестицій (одна третина) припадає на економічні сфери, такі як транспорт і енергетика. Наступна велика частка (15,2%) йде на безпеку і оборону. Це говорить про те, що відновлення і зростання державних інвестицій в таких сферах, як інфраструктура, технологія, «зелена енергія» і освіта, повинне позитивно вплинути на майбутню зайнятість і охорону здоров’я;
- у період з 2007 по 2015 рік державні витрати найбільше посилились на соціальний захист (2,6 п.с. ВВП) та охорону здоров’я (1,7 п.с. ВВП) у країнах ОЕСР;
- враховуючи, що одна третина витрат на державні закупівлі спрямована на охорону здоров’я, зміцнення прозорості та ефективності державних закупівель фармацевтичних препаратів та медичних технологій і поставок має вирішальне значення для надання кращих медичних послуг за менших витрат;
- прибутки центральних органів виконавчої влади в сфері ОЕСР складали 72,5%, що фінансуються за рахунок податків в 2015 році (з 47,6% в Норвегії до 91% в Бельгії), 16,1% – за рахунок соціальних внесків (найвищий з яких – 33,7% в США), та інша частина за рахунок активів, грантів і інших прибутків;
- рівень зайнятості в органах державної влади стабільний у середньому, але існують значні зміни на рівні країни:
- в середньому, зайнятість у державних органах знизилася в 2011-2012 роках, а потім відновилася протягом 2014-2015 років. Доля державних службовців знизилася найбільше у Великобританії та Ізраїлі протягом 2007-2015 років. І виросла найбільше в Чехії, Естонії, Угорщині, Словенії та Іспанії. Данія, Норвегія і Швеція мають найвищий рівень зайнятості в органах державної влади – майже 30% від загальної зайнятості. Азіатські країни менше покладаються на персонал державного сектору, де посади складають лише 6% зайнятості в Японії і 7,6% в Кореї;
- крім того, співвідношення (зайнятість у загальнодержавному секторі та загальна зайнятість) приховує зміни до абсолютної державної зайнятості. У 2014-15 роках у Туреччині зайнятість у державному секторі зросла на 3,9%, а в Нідерландах – на 3,6%. Ці зміни не є очевидними у співвідношенні, оскільки загальний рівень зайнятості населення змінився з аналогічними показниками до загальної зайнятості;
- найбільш децентралізованими країнами ОЕСР є Швейцарія, причому більше 90% державних службовців працюють на субцентральному рівні, потім Канада і Японія. Найбільш централізованими є Туреччина і Ірландія, де близько 90% зайняті на центральному рівні уряду;
- у дослідженні порівняльні дані за 2016 рік щодо заробітної плати в центральних органах виконавчої влади показують тенденцію зростання винагородження за управлінські обов’язки у порівнянні з технічною спеціалізацією. В середньому керівники вищої ланки заробляють на 27% більше, ніж старші менеджери, на 72% більше, ніж менеджери середньої ланки, в 2,6 рази більше, ніж старші фахівці і в чотири рази більше, ніж обслуговуючий персонал. Секретарі заробляють в середньому в чотири рази менше, ніж топ-менеджери. Скориговано для ВВП на душу населення з урахуванням відмінностей в економічному розвитку, топ-менеджери і менеджери середньої ланки заробляють найбільше в Мексиці і Колумбії, і найменш в Ісландії і Норвегії. Різниця в оплаті праці між менеджерами вищої і середньої ланки є найвищою в Австралії, Чилі, Канаді і Великобританії;
- у дослідженні також розглядається заробітна плата державних (публічних) посадових осіб, таких як поліцейські, імміграційні офіцери і податкові інспектори. Дослідження показало, що співробітники поліції за зарплатою центральних органів виконавчої влади заробляють в середньому 64 795 дол. США (за паритетом купівельної спроможності), тоді як поліцейські інспектори отримують 81 952 дол. США. Скориговано у відмінності до ВВП на душу населення, співробітники поліції заробляють найбільше в Греції, Іспанії і Португалії;
- інструменти ефективності та розуміння поведінки підвищують ефективність і результативність державного сектору:
- практично в усіх країнах є обов’язковою оцінка роботи державних службовців. Зв’язок результативності з винагородою залишається складним завданням, і використання оплати праці орієнтованої на результат залишається стабільною з 2010 року;
- перегляд витрат все частіше використовується країнами ОЕСР для підвищення контролю витрати та покращення пріоритетів. Двадцять дві країни ОЕСР провели щонайменше один перегляд витрат протягом 2008-2016 років у порівнянні з лише п’ятьма країнами у період з 2000 по 2007 рік;
- використання перегляду витрат прискорилося після кризи, причому 23 країни ОЕСР використовували їх в 2016 році проти 16 в 2011 році. Десять країн (Канада, Греція, Ірландія, Італія, Латвія, Люксембург, Швеція, Швейцарія, Мексика і Великобританія) говорять, що перегляд витрат допоміг їм задовольнити 90% або більше своїх фінансових цілей, але дев’ять не змогли оцінити їх успіх;
- використання інформації про поведінку у посилюється в багатьох країнах ОЕСР, головним чином, для покращення впровадження політики. Існує потенціал для їх використання протягом усього циклу політики, особливо для розробки та оцінки політики;
- робота з подальшого підвищення ефективності і результативності, у тому числі за рахунок використання перегляду витрат, оцінки ефективності і розуміння поведінки, а також зосередження уваги на таких ключових сферах, як державні закупівлі в секторі охорони здоров’я, може привести до збільшення заощаджень, які можуть бути спрямовані на необхідні державні інвестиції.
Іншими ключовими висновками є такі:
- жінки недопредставлені на керівних посадах уряду. Жінки складають 53% суддів в країнах ОЕСР, але тільки 29% парламентарів і 28% міністрів. У той час як жінки становлять 58% загальної кількості робочої сили державного сектора, вони займають лише 32% вищих керівних посад. Рівне представництво жінок у суспільному житті та працевлаштуванні на всіх рівнях розширює коло талантів, доступних для сприяння діяльності організації. Станом на 2017 рік Канада, Франція, Словенія і Швеція мають гендерний паритет на посадах в Кабінеті Міністрів, але в Туреччині жінки обіймають тільки одну посаду і нуль в Угорщині;
- ініціативи з відкритого врядування набирають обертів, але потрібні додаткові оцінки. Країни все більше інституціоналізують принципи відкритої державної влади щодо прозорості, відповідальності та участі. Близько половини країн ОЕСР (17 з 35 країн) прийняли національну стратегію відкритого уряду. Більшість країн-членів ОЕСР прийняли політику «відкритості за замовчуванням», згідно з якою всі державні дані є відкритими, якщо немає законних підстав для того, щоб не робити цього. Проте, ступінь, за якою країни сприяють повторному використанню даних за межами уряду (наприклад, хаккатони та заходи щодо спільного творення) та всередині органів державної влади (через тренінгові та інформаційні заняття) сильно відрізняються. Деякі країни оцінюють, чи відкриті державні ініціативи забезпечують бажану економічну, соціальну, державну продуктивність чи підзвітність;
- потрібно ще більше, щоб відновити довіру до уряду та забезпечити доступ до послуг. доля громадян ОЕСР, що виражають упевненість у своїх урядах, впала до 42% в 2016 році з 45% в 2007 році (2016 рік – Всесвітнє опитування Gallup/Gallup World Poll). Найбільша втрата довіри знаходиться в Чилі, Фінляндії, Греції і Словенії. Більше двох третин громадян ОЕСР задоволено своїми системами охорони здоров’я і освіти, але тільки 55% довіряють судовій системі і судам;
- існує нерівність у доступності, чутливості та якості послуг за групами населення. В всіх країнах ОЕСР люди з низьким рівнем доходів повідомляють про високий рівень незадоволених потреб в медичній допомозі, ніж у людей з високими доходами. Точно так само, студенти з соціально-економічно незахищених верств населення майже в три рази частіше, ніж ті, що мають переваги, не досягають базового рівня знань у науці;
- використання цифрових державних послуг потроїлося в країнах ОЕСР з 2006 року, причому близько 36% громадян ОЕСР подавали форми через веб-сайти державних органів у 2016 році;
- уряди також повинні запобігати появі нових форм «е-виключення». Хоча зростаюча частка громадян використовує цифрові канали для взаємодії з урядом, існують постійні прогалини за ступенем споживання відповідно до рівня освіти, житлової площі та віку.
